Актуальність ґендерних перетворень в Україні зумовлена як міжнародними зобов’язаннями України, так і її внутрішніми, суспільно-економічними, психологічними потребами.

Ґендерного реформування потребує і публічна, і приватна сфера нашого життя. Якщо ми говоримо про недостатній захист прав людини (чоловіка й жінки) у тій чи іншій галузі виробництва, недосконалу систему охорони здоров’я, екологічні проблеми, напівзруйноване сільське господарство, занедбаний міський або міжміський транспорт чи дисгармонійні шлюбно-сімейні стосунки – усюди бачимо, як потерпає не просто населення, а конкретні люди, представники чоловічої чи жіночої статі. І всі сфери при здійсненні системного реформування потребують впровадження ґендерної складової. Ця складова віддзеркалює передовсім суспільний, економічний, політичний, освітній, культурний статус чоловіків і жінок.

Психологічна його складова, пов’язана з оцінкою зовнішнього вигляду, вікової групи, професійної ідентичності, належності до певного класу – середнього вищого чи нижчого – найменш дослідженні питання в педагогіці і психології гендеру. Хотілось би звернути особливу увагу на симетрію сприйняття себе, співвіднесення себе з певною віковою групою, ставлення статей до процесу старіння.

Різновиди гендерних стереотипів
Відомо, що стереотипами називають схематизовані, спрощені, спримітизовані уявлення про характеристики чоловіків і жінок – їх фізичні та особистісні властивості, статеворольову поведінку, професії і посади, коло обов’язків, вмінь та навичок в їх реалізації. Соціальні психологи виокремлюють в змісті стереотипів три рівня настанов, адресованих їхнім «споживачам». Перший, загальний рівень, пов’язаний з описовими характеристиками статей як двох великих полярних соціальних груп.

Цю описову поляризацію «чоловічого» і «жіночого» вбачають не тільки в межах однієї групи, але й в межах великих спільнот. Крос-культурні дослідження, проведені в більш, ніж в 110 країнах, переконливо засвідчують, що чоловіки і жінки оцінюють себе і протилежну стать різними властивостями: компетентність, напористість, управлінський хист, самовладання, впевненість в собі, прагнення до успіху і т.п. приписується «сильній» статі, а комунікативна компетентність, чуйність, виконавча сумлінність, емоційна перцептивність, опікуваність тощо – «слабкій». Серед описових гендерних стереотипів – означення – молода, красива, струнка, гнучка, тендітна і т.п.

Більш директивний рівень очікувань щодо чоловічої і жіночої поведінки несуть в собі так звані приписові стереотипи. Вони формують своєрідний ідеал дівчини, жінки/хлопця, чоловіка і одночасно вказують на те, якими вони не повинні бути. Цей збірний образ «справжнього» чоловіка чи жінки передається через засоби масової інформації, виховний процес, освіту тощо. Наприклад, жіноча доброта, лагідність, опікуваність підкріплюється зображенням материнства, а також ролі дружини та господині дому, то ж жінка без сім’ї, без дітей, а тим більше орієнтована на кар’єру містить ознаку антиідеалу. Серед директивних статевих стереотипів, пов’язаних із старінням, такі як “ваше волосся буде без сивини”, “стара жінка, якій за 55”, “горб вдови”, “жінка по менопаузі”, “жіноча логіка” і т.п., які просто “вимагають” від жінки залишатись молодою і зовнішньо привабливою і “без зморшок”!

І, нарешті, заборонні стереотипи несуть з собою табу щодо посягань особи однієї статі на «привілеї» іншої. Якщо хтось посягає на «заборонні» сфери, він чи вона караються осудом громадської думки, що в свою чергу впливає на самооцінку, мотивує повернення в «прокрустове ложе» звичного, аби не почуватись «білою вороною». “Заборонні” означення віку можна окреслити фразами як “пропозиція жінкам до 45 років”, “талія жінки не має перевищувати 88 см”, “тіло типу груші”, “жінка з небритими ногами”, “жінка – бізнес-леді – чоловік в спідниці” і т.п. Як чоловіки, так і жінки однаково остерігаються виявляти «статевонетипову» поведінку в спілкуванні, зовнішності, професійній діяльності, яка виступає своєрідним викликом конформізму «ми – жінки, а не чоловіки»( чи навпаки), вони однаковою мірою схильні до «покарань» інших за невластиву статі поведінку. Поведінковий конформізм більшості людей призводить до асиміляції гендерно-стереотипізованих очікувань, наслідком чого є розвиток статевовідповідних Я-концепцій, узгоджених з полярними означеннями ідеалу чоловічого і жіночого як керівництва і комунікації, компетенції і теплоти, інструментальності та емоційної виразності, соціальної та домашньої компетенції тощо.

Ейджизм як прояв сексизму
Як співвідноситься сексизм і ейджизм? Чи означає те, що жінки, які досі виходили на пенсію по досягненню 55 років (позитивна дискримінація жіночої статі), а тепер будуть виходити пізніше, відсутністю вікових упереджень проти жіноцтва? Як вже зазначалось вище, у 1969 році Роберт Батлер, директор Національного інституту старіння США, ввів у науковий обіг термін „ейджизм”. За його визначенням, ейджизм (від англійського age – вік) символізує приховане занепокоєння людей молодого і середнього віку, їх особистісну відразу і відчуття неприязні до людей, які старіють, страх немічності, смерті, хвороби. Ейджизм викликає стереотипізацію й дискримінацію людей похилого віку зважаючи на їх вікові характеристики, так само як расизм і сексизм дискримінують людей по кольору шкіри та статевими ознакам.

Сексизм – зверхнє, зневажливе ставлення представників/представниць однієї статі до іншої. Ґрунтується на уявленні про гадану перевагу моральних, інтелектуальних, культурних, фізичних та інших властивостей однієї статі стосовно іншої. Сексизм може проявлятись як по відношенню до жіноцтва, так і до чоловічої статі.

Після проведення дослідження були отримали наступні висновки:
Сексизм як упередження проти особи тільки на підставі належності її до певної статі, охоплюють різні сфери людської життєдіяльності – приватну, соціальну. При цьому найбільш сексичні характеристики жіноцтва поширюються на сфери економіки, політики, їх громадсько-суспільної активності, управління, а чоловіків – шлюбно-сімейної сфери.

– Одним із різновидів сексизму є ейджизм, тобто упереджене ставлення до процесу старіння. Особливо яскраво ейджизм представлений в ЗМІ щодо жіноцтва. Він поширюється не тільки на жінок похилого віку, але й на тих, яким вже за … 30.

– Комерційна реклама посилює прояви ейджизму шляхом маніпуляції свідомістю щодо кремів, засобів SPA перед зморшками, будь-якими ознаками старіння та фальшиві переконання, що їх можна не просто затримати, але й успішно подолати.

– Ейджизм щодо жіноцтва посилюється тим, що життя жінки в публічній сфері обмежується віком ранньої зрілості. Середній і пізній зрілий вік практично відсутні як цільова аудиторія у висвітленні питань суспільного, культурного життя і лише частково присутні в аспекті охорони здоров’я.

– ЗМІ посилюють ейджизм шляхом насадження стереотипів втрати жінкою, якій за …, привабливої зовнішності, не конкурентоздатності на ринку праці, неспроможності протистояти молодим жінкам в приверненні уваги чоловічої статі. Найбільш популярні серед населення телепрограми та журнали відзначаються особливо яскравою і відвертою пропагандою лексичних поглядів щодо жінки, головною складовою яких є насадження негативізму щодо природних процесів старіння жінки.

– Оскільки старість в Україні є соціально незахищеною, то не дивно, що в її оцінках домінує страх і песимізм з боку жінок різного віку. Проте значна кількість негативу щодо “втрати” жінкою привабливості, її неконкурентоздатності на ринку праці, поваги в сім’ї, очах іншої статі свідчать про те, що насаджувані мас-медіа статеві стереотипи стають інтеріорізованими поглядами і на старших жінок, і на себе незалежно від віку респонденток.